Україна політична після першого туру президентських виборів

22 січня 2010 р.0 коментарі

Яку владу хочуть громадяни, яким залишили право голосу, і які політичні течії є домінуючими в Україні?

Голоси виборців розпреділені в першому турі президентських виборів 2010 дають уявлення про політичні вподобання голосуючого населення детальніше ніж другий тур і яскравіше ніж парламентські вибори. Сфальшовані результати чи ні – вони формуватимуть владу після другого туру. Вибори не були ніким оспорені і схвалені міжнародними спостерігачами. Населення України і Світ побачили політичну карту нашої країни саме такою якою вона намалювалась першим туром президентських виборів.

Мільйони прихильників в політиків, які ввійшли до 5-ірки перших у будь-якому разі є і розташовують їх в порядку визначеному підрахунком. Якщо без фальшування хтось з кимось й поміняється місцями, то це не перші двоє переможців Янукович і Тимошенко. Тігіпко та Яценюк не сильно відрізняються по формі застосування політтехнологій з ставкою на наче новизну обличчь, що не дивує і не надає значення їх розташуванню поруч. 1 341 539 голосуючих за Ющенка, бездіяльного Президента, усувають сумніви щодо мільйонів голосів за Тимошенко і Януковича, яким би це неймовірним не здавалось для людини-неелекторату чи тим, хто кардинально не сприймає цих персон як лідерів народу.

Крім слабкого діючого Президента, котрий голоси зібрав з залишків прихильників, решта кандидатів з п’ятірки будуть при владі. Хто б не виграв в другому турі Янукович чи Тимошенко один з них відіграватиме не останню роль в Верховній Раді завдяки підконтрольним псевдопартіям. Тігіпко і Яценюк на відміну від Ющенка, не є символами і об’єктами основної критики Януковича та Тимошенко. Останні без пояснень і іміджевих втрат легко обміняють пропозиції посад взамін політичної підтримки прихильниками у другому турі виборів Президента. Опісля призначення залежатиме від збереження симпатій до не пройшовших в другий тур Тігіпка та Яценюка, від того, чи не виявиться підтримка цих кандидатів серед громадян тимчасовою.

Постійним учасником при владі залишаться олігархат. В економічному і соціальному відношенні електорати обрали Україні з величезним відривом олігархічну владу – бізнес, який обіцяв турбуватись про соціальне і навести порядок в державі, де вони збагатились. Громадяни проголосували за бізнес при владі, делегувавши бізнесменам керування державою. По подібному собі – заробляти гроші та розказувати іншим як жити, вони всупереч усьому європейському і американському досвіду не відділили бізнес від влади, і навіть лоббі для зм’якшення розриву пропустили, одразу перетворили тих, кого мали контролювати чиновники на чиновників-контролерів.

Янукович, Тимошенко, Тігіпко, Яценюк в передвиборчих змаганнях оперлись на дуже великі гроші. Кількість реклами в ефірах усіх загальноукраїнських і місцевих каналів, біг-борди по містах України, буклети і газети, безліч агітаторів приблизно показують суму затрат на прихід до влади. Куплені журналісти, хабарі на протягнення рішень у Верховній Раді та місцевих радах, які виставляють кандидата в гарному світлі, замовлення залів і керівництва для зустрічей з колективами доповнюють неофіційні витрати на вибори. Розміри інвестицій та об’єми капіталів спонсорів: Януковича – Ахметов, Бойко, Колесніков; Тимошенко – Гайдук, Тарута, Губський, Фельдман; Тігіпко – можливо Коломойський або хтось з тимошенкових; Яценюк – Фірташ прямопропорційно розмістили «лошадок» на призових «тумбах».

Найбагатші особи України не віддались від влади у кризу, а укріпились там. Поки Європа захлиналась бунтами і протестами, розвинута Японія проводила перевибори, добиваючись захисту і допомоги від держави для простих громадян, Україна наперекір їм усім подякувала владі і схвалила потребу багатих рятуватись державними інструментами. Дарма тікав Лозинський, землевласник вполювавший невладного громадянина на своїх угіддях. Це під час виборів шановні колеги депутати осудили жорстоке поводження з «тваринами». З ким багатим не буває? Скарги на багачів, які на іномарках давлять людей, заперечило голосування за них же.

Результатами першого туру президентських виборів спростовано й думку про бажання більшості громадян розвивати рідне українське. Українськість, зокрема мова, не знайшла серед кандидатів заміни економічно зрадившому українців та решту громадян Ющенкові і програла. Цінність української мови, збереження і відновлення пам’яті розповідаючої про досвід життя історії втратили вартість для держави, обранням проти або байдужих до українського представників.

Янукович, Тимошенко, Тігіпко – прихильники російського у повноті проявів. Російськомовні лідери президентських виборів виступали і наголошували на пріоритетності співпраці з Росією, за інтеграцію в міжнародні структури, де керує Росія, в «русский мир». Російські інтереси в Україні отримали впроваджувальників у вигляді перших осіб влади в Україні. Зовнішньополітичний курс і внутрішньоукраїнська ситуація владою вибраних кандидатів не опиратиметься російським замислам. Відзначаючи переміни Президент Російської Федерації Медвєдєв підписав назначення посла в Україну, що демонстративно затримував для цієї миті. Він тепер не просто посол, а надзвичайний уповноважений представник Президента России в Украине. Кремль виграв вибори в Україні.

Яценюк не є винятком, а варіант проросійськості з філософією здачі українського задля матеріальних вигод «дружби з Росією». Зайвість питань ОУН-УПА, уникання однозначної і твердої позиції по державній українській мові підмочує довіру до нової індустріалізації та іншого питанням: для кого? Гірко признавати, але українське не буде модним в новобраній загальноукраїнській владі. Наступного року прогнозовано почуєм привітання «С Новым Годом» і на Пасху, якщо святкуватимуть, – «Христос Воскресен», розраховуючи на відповідь: «Спасибо, нас уже предупредили». Російське відіграється за тимчасове перебування «негосподствующим».

З українським програла Галичина і вся Західна Україна. Забувши 5-ть років збідніння і втрачених надій, проголосували за

Тимошенко:
Львівська область – 511 979 (34,7%),
Івано-Франківська область – 301 820 (38,98%),
Тернопільська область – 230 697 (35,67%)

і Ющенка:
Львівська область – 453 880 (30,76%)
Івано-Франківська область – 194 269 (25,09%)
Тернопільська область – 170 977 (26,43%)

Не маючи їм заміни для захисту українського на загальноукраїнському рівні, цих помаранчевих зрадників намагались протиставити проросійському Януковичу. Інша частина України не так понадіялась на Президента та Прем’єра і Янукович впевнено набрав більше голосів (8 686 751 = 35.32%), ніж Тимошенко (6 159 829 = 25.05%) і Ющенко (1 341 539 = 5.45%) разом.



Вибрані Галичиною Тимошенко і Ющенко нічого не зробили для нашого краю. Сюди вони завітали тільки під вибори і один раз під час повені. Обіцяні постраждалим Президентом і Прем’єром нові будинки, що блищали плиткою у ванних кімнатах та милували око зовнішньою ошатністю, зникли як помаранчеві надії. Будівельникам не заплатили і вони почали розмонтовувати облаштування готових будинків. Понадіявшись на київських політиків та щиро радіючи на телеканалах люди так і не позбавились післяповеневих пейзажів своїх осель.

Немає насправді значення чи виграє Тимошенко в другому турі чи ні. Інтересів Галичини на загальноукраїнському рівні вона не захищатиме. Поки розбирають розрекламовані по ТБ, як декорації, будинки потопельників в Західній Україні при Презентові Ющенко і Прем’єрі Тимошенко працює закон про престиж шахтарської праці, закуповується за державний рахунок вугілля, підприємства Сходу отримують газ по пільговій ціні. Звичайно бідний Київ за рахунок загальноукраїнської казни компенсує малі ціни на комунальні послуги, банки отримують рефінансування замісь розплати нажитим лихварським шляхом майном власників.

Не вирішені проблеми «Львівського Автобусного Заводу»(ЛАЗу), Калуської «Оріани»(нині «Лукор», «Карпатнафтохім» і дрібні заводики), Івано-Франківського Радіозаводу, Пресмашу(Івано-Франківськ), Тернопільського Комбайнового і всієї решти роздріблених та затиснутих промислових об’єктів місцевими злодіями, які не були продані «добрим російським інвесторам». Невідремонтовані міжміські дороги гарно вписуються у загальний план. Якщо щось почали робити за Тимошенко та Ющенка, то не для галичан, а для гостей з Європи і Росії, за рахунок Галичини – місто Львів платить Дніпропетровській фірмі за будівництво стадіону до Євро-2012. Де тут вигода від Чемпіонату по футболу, яка мала бути за рахунок інвестицій на будівництво об’єктів Євро?

Україна, як і Галичина, проголосувала за владу, за збереження системи і персон, які її творять. Тимошенко і Янукович по черзі приблизно через два роки керували країною на посаді Прем’єр-міністра України:

Янукович
21 листопада 2002 – 5 січня 2005

Тимошенко
4 лютого 2005 – 8 вересня 2005

Янукович
4 серпня 2006 – 18 грудня 2007

Тимошенко
18 грудня 2007 – по сьогодні (22 січня 2010 р, написана стаття)

Вони ні на мить не відходили від влади. Місцеві ради і держслужбовці в кожній половині України поставлені псевдопартіями Януковича та Тимошенко. І в цих регіонах не проти такої влади, довели голосуванням. Пора критику на адресу всяких влад називати закордонними наклепами. Саме там явка виборців склала ~10% ( 32 000 з 300 000 зареєстрованих в списках виборців). Незрозуміло звідки беруться одиничні цифри процентів довіри до Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента. Перший тур виборів Президента немає конкурентів в довірі діячам з перелічених владних інститутів.

Скільки ще років правління олігархократії на Україні потрібно, до якої степені вони мають вижати населення і ресурси щоб люди перестали голосувати за байдужих до них висуванців з придуманих собі і підживлюваних рекламою причин. Усвідомленням і оцінкою справ, а не реклами, голосуючі України не захоплюються – і це величезна проблема української політики.
Надіслати статтю :

Дописати коментар

 
Звязатись : taraslt@meta.ua | Західна Україна
Copyright © 2009-2013. Савчук Тарас - All Rights Reserved
Template Created by Creating Website
Proudly powered by Blogger