Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили.
Т. Г. Шевченко
Ім’я великого Кобзаря для політиків привід і спосіб очолювати патріотичні заходи. День народження Тараса Григоровича кожен рік супроводжується псевдопатріотичністю чванливих грабіжників України. Не читаючи і не знаючи біографії Шевченка вони лізуть і наввипередки закликають до мітингів біля пам’ятників видатного українського поета. Шана Тарасові заміняться розхвалянням власної персони і політики та критикою опонента. Позитивне одне, що вони змушені туди йти щоб сподобатись людям. Не давлять як колись та не гонять до конкретного пам’ятника людей. Зробити Шевченка собі союзником у політиканській боротьбі їм також не вдасться, доки не заборонені його вірші. Викривальні слова для минувщини і сучасності:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Синопом, Трапезондом
Галушки варило.
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить,—
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
[ вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. за науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата.
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,—
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
14 декабря 1845,
Вьюнища
Сказав би сьогодні Шевченко:
_______________________________________Раби, подножки, грязь Москви,
Брюсельське сміття – ваші політикани
Холуйству їхньому немає меж,
Плювати на Вкраїну завжди раді.
Жид, москаль і німець рідніше їм за українця.
Фашистом звати галичанина за обов’язок взяли
Нащадки катівства українського глумляться,
Сміються над нами.
Бандеру, Шухевича проклинають –
За Що?
Що свободу від москаля звоювали?
Від імені кого, народу якого
ви до Москви промовляєте?
Та ж того Бандери і Шухевича,
Які пам'ять про нього залишили,
Були б ви Чечньою – не більше.
Продали селюки усе що прихопили:
Заводи, запаси, річки і озера,
Зосталася мова і слава минула.
Й те Москві запропонували
Що ви, хохли, в українців украли.
Не продати вам мови нашої,
Лиш заткнувши нам писки
Здійснення цього вам удасться.
Кричіть, бісіться, розповідайте за віру
Дурень – вам вірить.
Лукавство, брехня, похваляння Сталіна –
Ваша справа. Не сховаєтесь.
Злодійство і підлість знаходить те саме
В Європі, США і Азії.
Не буде того серед тих на Вкраїні
На кого ці наклепи зводять.
Заповідав Кобзар обніматись,
Та немає з ким.
Простягши руку і сказавши правду,
Хохол в кайдани заковує
І в Москву на заробітки жене.
Жиди на тих «переправах» багатіють,
А українець – чужинцем удома живе.
Завантажити "Кобзар"
9 березня 2010р.
Дописати коментар