Середньовічній країні Укртелеком непотрібен

19 березня 2011 р.0 коментарі

Будинок Укртелекому з написом Розпродаж державного майна не був і не є противним для підросійської влади на Україні. Навпаки, продаж великих державних підприємств збережених і так-сяк підтримуваних на плаву підноситься владою як успіх. Вони похваляються отриманим мільярдом доларів за Укртелеком, бідкаючись на те як важко знайти покупця. Звичайно, хто захоче в умовах української корукції, свавілля бюрократів і рекетирства(рейдерських захоплень) кришованого політиками в спілці з державними виконавчими службами купувати великі об’єкти за великі гроші? Тільки ті, хто немає виходу – це потрібно для утримання позиції на ринку по певному виду продукції(причому необов’язково розвивати підприємство, а достатньо знищити дешево купленого конкурента) або хто тісно пов'язаний з «гнилою системою» влади в Україні. Всі інші мотиви ґрунтуватимуться на фанатизмі та супроводжуватимуться постійною боротьбою за виживання серед «моря кровососів». Навряд чи останнє стосується невідомої австрійської фірми з кіпрськими слідами, яка купила Укртелеком.

Зареєстровані закордоном фірми з невідомими назвами і невизначеним видом діяльності з малим уставним капіталом в декілька десятків тисяч доларів як правило є дочірніми великих відомих фінансових об’єднань, які не хочуть одразу світись. Таким способом прихватизовувались багато заводів на Україні. Поки фірмочки купували заводи, справжній торг і боротьба між грошовитими конкурентами відбувалась на рівні купівлі і шантажу посадових осіб. З часом все проявлялось, коли вже було пізно. Покупцями виявлялись насправді не настільки закордонні інвестори, як здавалось, а українські або російські олігархічні групи. Саме тому на бутафорських конкурсах з продажу державних об’єктів завжди прямо або слабо замасковано тільки один покупець – це логічний наслідок виграної боротьби у владі, яка таким чином видає гарантію «переможцю по хабарах». Чому Укртелеком має стати винятком з досі беззбійно працюючої схеми прихватизації? Як українські та російські олігархи допустять щоб монопольний величезний об’єкт через контрольовану ними державну владу відійшов «європейським інвесторам»?

Українські і російські олігархи пануючі в Україні в будь-якому випадку не пропустять свого грошового інтересу. Навіть якщо Укртелеком купив якийсь «лопух» з Заходу чи Азії заплачений мільярд доларів вони успішно поділять. Влада на Україні під їх контролем – скориставшись нею вони або повертають собі гроші, коли «купують» в своєї влади для себе, або забирають гроші, вважаючи що продають без одного кнопкодавства своє власне підприємство. В теперішнього підросійського уряду України різко виникла потреба в додатковій валюті. Війна за лівійську нафту підняла ціну на російський газ для України газовою формулою з прив’язкою до нафти на рівень дорожчого літом порівняно з зимою. Що збільшує ймовірність продажу таки іноземному «лопуху», який платить доларами. Але навіщо продавати Укртелеком? Є ще Одеський порт. Який могли просто віддати Газпрому, як Чорноморський флот або збільшити долю прибутку Газпрому при отриманні прибутків з українських споживачів через їх дочірню компанію, яка зараз має біля 25%. Варіанти розплатитись з Кремлем у підросійської влади як бачимо обмежені бо все що могли уже продали Росії, але вони є.

Іншою причиною продажу Укртелекому можуть бути валютні борги не перед Кремлем, а західними кредиторами. Проте й у цьому разі, віддавши Росії залишки цікавих їй об’єктів в Україні і вивільнивши валюту необхідну для плати за російський газ, уряд отримає кошти для сплати боргів перед Заходом. З іншого боку уряду олігархів вигідніше продати Укртелеком і залишити козирі для переговорів з Росією по газу. Як видно переконаність в правильності продажу для сплати боргів не залишає шансів Укртелекому і згодом іншим стратегічним об’єктам.

Укртелеком у місті Калуші Казки про збитковість Укртелекому після його продажу за мільярд доларів стали очевидними – неприбуткове не купують за такі гроші. Причому неможливо визначити чи придумані борги внутрішні перед українськими та російськими олігархами чи перед західними кредиторами. І тому як і в політичному випадку без подібної інформації немає підказки хто приватизував Укртелеком. Не допомагає і доповідь голови фонду держмайна у Верховній Зраді з приводу продажу Укртелекому. Слова про заявлену готовність деяких банків кредитувати Укртелеком після продажу однаково можуть як підтверджувати що покупець із Заходу, так і не значити рівно нічого через звичну брехливість влади в Україні – немає ніяких банків готових дати гроші Укртелекому або йдеться про зупинення декларування збитковості насправді прибуткового Укртелекому.

Основний заробіток і важливість Укртелекому не у одноосібних споживачах телефонних послуг та телефонних автоматах на вулиці. І навіть не в додаткових послугах інтернету, ремонтних роботах та здачею в оренду приміщень. Укртелеком забезпечую зв'язок між державними структурами у 24 обласних центрах і сотнях тисяч населених пунктів. В окремих випадках цей зв'язок йде як захищений. Це і є основна функція Укртелекому – зв’язувати і власне творити єдиний державний апарат! Функція яку неможливо оцінити в грошах, розглядаючи окремо від загального функціонування державної машини.

Олігархічним групам, які керують країною здається що можна вирішувати всі справи по зручному мобільному телефону. Проте їх зговори і розмови за столом в ресторані що стають державними рішеннями не матимуть більше чіткого і швидкого механізму впровадження. Як донести рішення зі столиці до всіх районних рад в Україні без узгодженого телефонного сполучення? Як отримати зворотній зв'язок з регіонів? Олігархічному уряду всерівно, бо більшість часу вони зайняті справами про які не хочуть щоб знали інші і тим більше слухати усяких їм немає часу. Державний апарат підросійській владі виявився в більшості не потрібним після виборів. Залишається ще продати пошту і можна забути про функціонування держави на рівні 19-го початку 20-го століття. Якщо безпечний зв'язок для тисячі чоловік столичної влади ще вдасться створити витратившись на окрему від Укртелекому мережу зв’язку і позичати безпечний зв'язок у військових у розмовах з регіонами, то цивільна взаємодія опиниться під повним контролем нових власників Укртелекому або без такої взаємодії.

Значок Укртелекому У випадку з Укртелекомом як ніколи справедлива народна мудрість: найбільше починаєш цінувати щось, коли його втрачаєш. Продавши стратегічне підприємство, олігархічний уряд створив комусь чудову можливість, якою не забаряться скористатись, для шантажу повною паралізацією державної взаємодії в реальному часі. «Продавцям» ніколи не вдасться чітко зв’язати мобільним телефонним зв’язком всі державні представництва в Україні та забезпечити надійність підключення до інших мереж. Щоб втілити останнє доведеться викласти значно більшу суму ніж мільярд доларів і тому олігархічному уряду перед наступними псевдовиборами, якщо вони відбудуться, доведеться погоджуватись на чергове збільшення вартості послуг зв’язку для всіх державних структур. Зовнішній вигляд держави Україна все більше прагне відповідати внутрішній суті – феодальній країні, де останніх цікавлять податки і не більше, для чого зв'язок з різними соціальними державними структурами зайвий.

19 березня 2011 р.

Надіслати статтю :

Дописати коментар

 
Звязатись : taraslt@meta.ua | Західна Україна
Copyright © 2009-2013. Савчук Тарас - All Rights Reserved
Template Created by Creating Website
Proudly powered by Blogger