Нафтогаз наносить удар газовій імперії

26 травня 2012 р.0 коментарі



Державна компанія Нафтогаз, слухи про знищення якої ходили давно, 25 травня офіційно позбавила Газпром доступу до використання газових сховищ на території «України». Очевидно попередній натяк Кремлю 11 травня підписанням угоди з німецькою компанію «RWE Supply &Trading GmbH» про можливість закупівлі в неї газу не дав результатів на переговорах Бойка і Міллера 21 числа. Через чотири дні Нафтогаз пішов в рішучу атаку, відбивши у росіян західно-український плацдарм газових сховищ.

Не домовившись з Нафтогазом Газпром більше не зможе користуватись необхідним йому буфером в постачанні змінюваних обсягів на мільярди кубометрів газу в Євросоюз.

Аргумент висунутий Нафтогазом сильніший за оплакуване Азаровим «звязання по рукам і ногам» контрактом гарантованим Стокгольмським судом.

Козирний хід Нафтогазу показав що неможливо, політично притиснувши країну, вічно змушувати її платити дань, не боячись отримати відповідь по тим самим правилам затіяної гри на отримання вигоди. Ширма простого комерційного договору згідно попиту і пропозиції спала на землю і ще довго там буде валятись.

Теперішнє протистояння серйозністю кроку може стати початком повторення ще однієї шумної газової кризи. До якої передлітня «Україна» більш готова ніж в 2009 під Новий рік.  
Чому сьогодні?

Найімовірнішими обставинами змусившими Януковича дати добро нафтогазівцям на гідну відповідь Газпрому є проблеми падаючої економіки, відсутності кредитування з боку МВФ, ризик наслідків заяв про європейський бойкот, необхідність віддавати кредити на будівництво об’єктів Євро-2012 та наближення виборів до Верховної Зради на яких нічим купувати лохторат(виплати всім кому за 35 обіцяної тисячі гривні від влади зупинились). На ігри з оцінкою активів про створення спільного російсько-українського підприємства замісь Нафтогазу і консорціуми з управління газотранспортною системою по-білоруськи не залишилось більше часу.

Для успішного закінчення розпочатого політичного тиску на Кремль після безрезультатності кримських подарунків зроблених в Харкові Нафтогазу потрібна підтримка більша за просто тимчасове добро «на захист від банкротування атакуючи». Минулий керівник Нафтогазу за відстояння державного інтересу в спорі з паразитичною Росукренерго сьогодні сидить в тюрьмі. Якщо Янукович його не відпустить, навряд чи нинішні керівники захочуть активно воювати.  Агентам ГРУ на його прикладі запросто вдасться їх переконати не сильно старатись і взагалі…

Підтримка Нафтогазу в боротьбі з Газпромом розділить політиків на більше за опозицію і владу. Питання на мільярди автоматично перетворює протистояння з пустої балаканини для лохторату на серйозну боротьбу за погляди і підтримку сторін конкуруючих за владу.

Кого підтримувати чи просто відсторонитись?

Зрозуміло що результатом успішного удару по імперській писі газових збирачів дані з Кремля з точки зору отримання прибутків і економії в сфері споживання газу буде не населення, а олігархи, як Ахметов. Янукович отримає за це більше грошей від них на закріплення себе при владі лохторатом, рахувальниками голосів чи конституційними проститутками – як знайде для себе зручніше і приємніше.

Програш навпаки зіб’є «Україні» дихання знеохотивши до спротиву кремлівським збирачам дані, наче це неможливо. Путін з Мєдвдєвом отримують чергові похвали від телеведучих російських каналів за «ставлення України на місце». Газпром позбавившись ризиків і забувши про переговори зі зниження ціни на газ купить своїм керівникам ще по яхті на яких розіп’ють шампанське за «победу России в газовой войне с Украиной».

Приймання участі простолюдинам і існування реальної користі їм підтримуючи політично Нафтогаз може здатись зайвим. Це не так. Отримуване простолюдинами від підтримки Нафтогазу в цій боротьбі видно не з результатів виграшу зниження ціни, яке не чіпатиме людей прямо, а з програшу. Нафтогаз завдяки обставинам отримав шанс відвоювати рівноправ’я у відносинах – змусити рахуватись зі інтересами з сторони «України». Регулярні такі випадки створили б зовсім інші умови співпраці з Росією. Тоді б більшість не дивилась на українців, як на циган, складаючи договора і вважаючи що й їм і того що дають забагато. Економічний ефект в глобальному масштабі від такого патріотизму в майбутньому переважив би прибути отримані олігархами в разі успішності натиску Нафтогазу.

Гниле політичне середовище «України» відреагує відомо. Традиційні пропагандистські штампи прагнутимуть розділити політичну думку на три течії: «за український інтерес, за мазепинство Януковича», «не надо дразнить Россию, у олигархов денег много пусть платят скоко скажут», «нехай розбираються самі, ці спроби влади знизити ціну тільки показують її безпорадність».

Поки що всі політичні штаби зайняли вичікувальну позицію. Питання пробують зіпхати з уваги, зробивши неважливим, рядовим. Жодної статті на таких виданнях як Українська Правда, Левей Берег з приводу сміливого кроку Нафтогазу немає. Тільки згадки у новинах, швидко скинутих в архів, загубившись серед моря інших. Боягузливим політикам «України» страшно говорити про те, що вже робить Нафтогаз.

Призначивши міністром освіти Табачника, який називав галичан неукраїнцями і взагалі малював образ повних падлюк і нікчем, влада саме галицькими сховищами пішла в атаку на Газпром. Не за «Сталіна Януковича і Молотова Табачника» варто в цьому конфлікті підтримувати Нафтогаз, а проти імперського визиску Кремля, скидаючи ганьбу щомісячної газової данини.
Надіслати статтю :

Дописати коментар

 
Звязатись : taraslt@meta.ua | Західна Україна
Copyright © 2009-2013. Савчук Тарас - All Rights Reserved
Template Created by Creating Website
Proudly powered by Blogger