Якби разом з Табачником і головою Конгресу українців Аскольдом Лозинським кавалерами Ордену Св. Станіслава не були Піскун і жінка Кучми, то версія про службу галичанам мала б вагомий аргумент можливості прямої співпраці. І нехай, що в межах організації структурно звичної до підструктури масонської ложі. Але, нема. Та й масони нам не друзі.
Незважаючи на побоювання галичан міністр освіти і культури Табачник зробив не такі вже й значні кроки проти українського. Підручники не були повністю русифікованими, а історичні без осудження «предателей» і «пособников-бандитов» – забрані лише згадки про боротьбу за державність українського народу. Українську мову не переведено в розряд факультативної. Не оголошено конкурсів за державні кошти назначені західно-українським регіонам на мистецькі пам’ятники і заходи з вшанування «героев истребительных отрядов».
На посаді міністра освіти і культури Табачник показав себе не ярим винищувачем українського, а звичайним чиновником бажаючим залишитись на посаді в уряді і не більше. Типові проблеми якого недогляд і недофінансування керованої ним галузі. Пресинг ректорів – це швидше для отримання коштів і ваги для роботодавців Януковича і Азарова.
Паралельну політичну кар’єру Табачник продовжував і продовжує робити на атигалицьких і антиукраїнських виступах. Якби Гебельс виявився агентом радянського Союзу, я б повірив що Табачник – агент націоналістичної Галичини і що його антигалицтво для нашої користі.
Залишаючи дотепну версію походження табачникової публічної ненависті до галичан і українських українців, ближче гляньмо на її наслідки.
Дмітрій Табачнік бере участь в політиці усунення галичан і українців з управління державою під назвою «Україна». Після провалу помаранчевих політиків з ними пішли й усі проукраїнські фігури, що було передостаннім кроком до фіналу – заміни бандерівських символів: синьо-жовтого прапора, тризуба і гімну на більш приємні Росії та повної заміни в офіційних документах української на російську. Євразес Путіна готується віддячити за підготовленого кандидата на вступ під назвою «Україна».
Ніякої користі для галичан і українців побачити в цій політиці не можна. Особливо галичанам, обраним для показового прикладу нездатності українців до державотворення публічним вгнанням їх з усіх посад в «Києві». Випрацьовуючи в населення «України» привикання до думки що «сільські обмежені люди з Галичини по природі культури не здатні до керівництва чимось більше за своїх овець».
Загальна політика русифікації і приниження українського не несе нічого хорошого для галичан, але не діяльність Табачника в її рамках.
Його публічні напади не тільки гуртують галичан і українців. Дмітрій Табачнік образами зневагою пробуджує до спротиву. Нагадує своєю персоною що з українським зовсім не все нормально в державі під назвою «Україна».
Змушує нас галичан подумати: а що справді ми можемо запропонувати іншим українцям? Чи правильним є життя на основі масового заробітчанства? Кого Галичина делегувала в «Київ» і чому вони не залишили жодної доброї пам’яті про себе? Без табачникових провокаційно образливих натяків: «галицкое быдло от мойщиков унитазов Европы навязывает свое предательство целой Украине» ми б й далі уникали згадування в якому ми стані і що в нас справді майже нічого не лишилось крім патріотизму.
Публічними нападами на українське Табачник попереджає нас про чергові наступи російського. Останньою заявою про обов’язок всіх чиновників держави «Україна» знати російську від наче оголосив про розгортання фронту проти українського: на чергових виборах Януковичу і Партії Регіонів доведеться компенсувати рейтинги державним статусом російської і розглядом варіанту вступу в Євразійський Союз.
Дмітрій Табачнік, схожий на стрибка, який вскакує з засідки НКВД до сигналу з криком «Вперед! Бей бандеровскую мразь! Урааа-ааааааааа!» даючи цим змогу повстанцям зайняти позиції для бою.
Поки тиха російська окупація всієї Західної України підходить до кінця:
– забравши у власність російських компаній всі промислові об’єкти;
– захопивши контроль грошових потоків російськими банками;
– не дозволяючи виникати в західно-українських політиків і ЗМІ питанням: «чому ми галичани і західні українці немає ніякої вигоди з газових сховищ і транзитних магістралей, як росіяни з природного газу і транзитних потоків з Азії»;
– вводячи сьогодні своє керівництво на західно-українські атомні електростанції під приводом інвестиційних розробок зі збереження твелів
Дмітрій Табачнік антигалицькими і антиукраїнськими виступами нагадує нам про війну, яку не хотілось би бачити, але вона йде. І проспати не можна.
Дописати коментар