Американське захоплення українського сланцю

Сланець – пласт породи під корою мантії землі в якому крім твердої породи і мінералів міститься стиснутий газ. Чи можливо однозначно безпечно видобувати його звідтіля? Чи здатні люди на сьогоднішньому етапі розвитку техніки і в умовах корупційної та цивілізаційно відсталої України контролювати наслідки гідроударів під землею? Ні.

В інтерв’ю ресурсу Захід.нет представник компанії Шеврон Пітер Кларк заявив про витрату 100 мільйонів доларів на геологічну розвідку та вивчення правового поля держави Україна для заняття видобутком сланцевого газу. «Ми намагаємося отримати право на те, щоб тут проводити геологічну розвідку, ми формуємо свою команду в Києві.»  – окреслив ціль Кларк.

Чому у Києві? Тому що дані уже зібрані і Шеврон точно знає що газ є. Залишається купити чиновників в Києві. При нинішній владі – це не проблема. Єдине що може тривожити американців – це успішність продавлення протестів громадян та гарантії не заборони при зміні влади. Для останнього достатньо прив’язати видобуток сланцевого газу до якихось міжнародних угод держави «Україна» з США чи МВФ. На що найімовірніше й витрачаються кошти після провалу слабкої кампанії серед «непросвітлених аборигенів» за видобуток сланцевого газу.

В цьому ж інтерв’ю Пітер Кларк намагається підкупити місцевих мешканців знаючи їх проблеми з прокраденим громадським: «Ми інвестуємо у школи, лікарні, інші соціальні проекти». Ви нам дозвіл, а ми вам лікарні – хіба це не підкуп? Де тут безкорисність за яку варто дякувати? Краще замісь лікарень відсутність пацієнтів внаслідок погіршення екології загалом та безпосереднього хімічного отруєння.

Безумовно будь-яке виробництво пов’язане з ризиком. Та це й ризик компенсуються прибутками та мінімалізацію наслідків для здоров’я. У випадку видобутку сланцевого газу українцям не світить нічого.

 
Сотні найменувань отруйних хімічних речовин тоннами закачуваних у пробурений отвір у сланці після гідроудару гарантовано разом з газом і водою підуть на поверхню. Катастрофічність наслідків уже знають в США.

Завдяки американському режисеру Джошу Фоксу дослідившому безпосередньо що ж відбувається в місцях видобутку сланцевого газу ми й  знаємо де шукати аргументи проти та що стоїть за 100 мільйонів доларів та обіцянкою побудови шкіл та лікарень.

 

Фільм Gaslend та інтернет доносять іншу сторону сланцевого газу – зі свідчень звичайних і незвичайних американців повставших проти прилизаних лобістів в краватках.

Грантоїди на Україні намагаються затягти сланцевий газ у політичну площину і зіграти на національних почуттях українців. Основна політична теза тиражована ними: «сланцевий газ дає енергетичну незалежність Україні; хто проти сланцевого газу – агент Кремля діючий на користь Газпрому.

Об’єми дальших років видобутого сланцевого газу купленого в американців нічим звісно не загрожують сьогодні Газпрому. Ціна невідома і нічого не говорить про те що американці чомусь будуть продавати добутий ними газ значно дешевше за російський в Україні. Навіщо якщо ринок дозволяє продавати дорого?

І невже агентом кремля є кожен, хто проти енергонезалежності пропонуючої в піч кидати живих людей взамін дорогого російського газу?