Похорон був як похорон: з хрестами і корогвами, з священиком і хором. Молоді хлопці несли на плечах дві чорні домовини. Та не було в тих домовинах покійників. Замість покійників у домовинах лежало по купці брудного піску, перемішаного з кров'ю.
За домовинами вели під руки чорну, як ніч, немолоду жінку. Вона не плакала, і очі її були сповнені не стільки скорботою, скільки гнівом.
Це мати. Вона ховає своїх синів. Позаминулої ночі облавники вбили їх на околиці села.
Цілий день їхні трупи лежали на подвір'ї сільради. І мати приходила, благала, щоб їй віддали мертвих синів для поховання, та червонопогонник з зіркою кольору крові на картузі у відповідь ударив її автоматом у груди...
Дописати коментар